Весняні
обрядові пісні й хороводи в Наддніпрянській Україні називаються веснянками, а в
Галичині - гаївками, ягівками або гагілками.
Веснянки співаються від Благовіщання аж до Зелених
Свят або доки не вийдуть у поле полоти просо.Співаються вони скрізь: на
вулицях, на майдані під церквою, в лісі, в полі, а найчастіше на зелених луках
понад річкою або ставком.
Гаївки в Західній Україні "грають" тільки на Великодньому тижні, на майдані під церквою або на гробках.
Веснянки й гаївки - це в переважній більшості пісні дівочі.Рідко де допускають до участі в іграх хлопці.
Виходячи на вулицю співати веснянки або грати гаївки, дівчата вбираються в білі вишиті сорочки, а на голову кладуть вінки або квітчають волосся квітами.
Співаючи веснянки, дівчата беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і так рухаються під ритм пісні. Темп руху залежить від темпу пісні, отже він швидкий або повільний.
Переважна більшість веснянок і гаївок - це драматизована гра з розподілом роль і форм діалогу (два хори). При їх виконанні навіть "грають" згадуваних у пісняі персонажів.
Пісенні тексти завжди змістовні, вони розповідають про якусь конкретну подію, але формою - прості й короткі.
Пісня у весняних хороводах має лише другорядне значення; головне тут не пісня, а ритм і танці, що мають своїм завданням підняти настрій, розбудити енергію і передати її навколишньому світові, щоб збудити природні сили до нового життя, дії, руху, піднесення. А тому не дивно, що переважна більшість гаївок і веснянок має веселий, оптимістичний характер.
20 квітня ми брали участь у шкільному конкурсі "Веснянок", який проводився між 3-4 класами вчителькою музичного мистецтва Шоходько Інною Володимирівною у актовій залі.
Ось так ми співали.
